Стаффордширський бультер'єр

Стаффордширський бультер`єр або стаффбуль (англ. staffordshire bull terrier) короткошерста порода собак, середнього розміру. Предками породи є англійські бійці, створені для цькування тварин і боїв у ямах. Однак, сучасні стаффордширські бультер`єри втратили агресивність і відрізняються спокійним, стриманим характером.

Стаффордширський бультер`єр

Історія породи

Ще зовсім недавно цькування тварин (буль бейтинг - цькування биків, цькування ведмедя, щурів та ін), було не заборонено, навпаки, дико популярне і поширене. Особливо цей спорт був популярним в Англії, яка стала своєрідною Меккою для любителів з усього світу.

У цьому популярність надавало як саме видовище, а й тоталізатор. Кожен власник собаки хотів отримати максимум прибутку від свого собаки.

Якщо спочатку в ямах билися безпородні аборигенні тер`єри та староанглійські бульдоги, поступово з них почала викристалізовуватись нова порода — буль-енд-тер`єр. Ці собаки були швидше і сильнішими за тер`єрів, а за агресивністю перевершували бульдогів.

Саме він стане предком для багатьох сучасних порід, включаючи стаффордширський бультер`єр, американського пітбультер`єру та американського стаффордширського тер`єру.

І якщо спочатку буль-енд-тер`єр був просто метисом, то поступово з нього викристалізувалась нова порода. На жаль, сьогодні вона вважається вимерлою, але її спадкоємці добре відомі і улюблені по всьому світу. Особливо після того, як ці собаки потрапили до Америки.

Поступово цькування тварин та собачі бої були заборонені не тільки в Англії, а й у всьому світі. З бійцевих порід вони стали компаньйонами, відповідно змінився характер. Прийшло і визнання кінологічних клубів.

Так, 25 травня 1935 року стаффордширський бультер`єр визнав Англійський кеннел-клуб. Забавний факт, на той момент не існувало клубу любителів породи, тому що Staffordshire Bull Terrier Club буде створено у червні 1935 року.

Стаффордширський бультер`єр

Опис породи

Стаффбуль собака середнього розміру, але дуже мускулиста. Зовні він схожий з американським стаффордширським тер`єром та американським пітбультер`єром. У загривку досягають 36-41 см, собаки важать від 13 до 17 кг, суки від 11 до 16 кг.

Шерсть коротка і щільно прилягає до тіла. Голова широка, явно виражений лоб (у собак вона істотно більша), темні очі округлої форми. Прикус ножиці.

Голова розташована на сильній, короткій шиї. Собака квадратного типу, дуже мускулиста. Рельєф та силу м`язів підкреслює коротка шерсть.

Забарвлення: руде, палеве, біле, чорне, блакитне або будь-яке з цих забарвлень з білим. Будь-який відтінок тигрового або будь-який відтінок тигрового з білим

Стаффордширський бультер`єр

Характер

Безстрашність і вірність - ось основні якості його характеру. Це універсальна собака, так як дуже стабільна психічно, міцна фізично, не агресивна до людей і собі подібних. Навіть мисливського інстинкту вона не має.

Незважаючи на досить лякаючу зовнішність, вони добре ставляться до людей, у тому числі й незнайомих. Одна з проблем у тому, що коли їх крадуть, собака легко звикає до нового господаря та оточення.

Люблять дітей, добре з ними ладнають. Але, не забувайте, що це собака, до того ж досить сильна. Не залишайте дітей та собаку без нагляду!

Якщо стаффордширський бультер`єр поводиться агресивно, полохливо, то проблему потрібно шукати у власника.

Стаффордширський бультер`єр

Догляд

Простий. Шерсть коротка, не вимагає особливого догляду, лише регулярного розчісування. Вони линяють, але кількість вовни, що випала, відрізняється від собаки до собаки.

Деякі линяють помірно, інші можуть залишати за собою помітний слід.

Стаффордширський бультер`єр

Здоров`я

Стаффордширський бультер`єр вважається здоровою породою. Цих собак розводили з практичною метою аж до тридцятих років, відсіваючи слабких собак. Крім того, у породи досить великий генофонд.

Це не означає, що вони не хворіють або у них немає генетичних захворювань. Просто кількість проблем суттєво менша, ніж у інших чистокровних порід.

Одна з проблем таїться у високому больовому порозі, собака здатна переносить біль. Це призводить до того, що власник може виявити травму чи захворювання досить пізно.

Тривалість життя від 10 до 16 років, середня тривалість життя 11 років.